Історія ніндзя: правда проти міфів

Ким був ніндзя

Стаття у Вікіпедії починається з того, що називає ніндзя шпигуном і диверсантом часів до сучасної Японії, зазначаючи незначні свідчення про вбивства. Там сказано, що витоки можуть сягати XII століття, спеціально навчені шпигуни з'являються у XV столітті, а термін «сініобі» вживали на позначення воїнів, що діяли потай, у період Сенґоку. Зазначено, що ніндзя зникли в забуття, щойно сьоґунат Токуґава взяв владу у 1600-х роках.

Іґа та Кока

Клани Іґа та Кока, за Вікіпедією, були родинами дзі-дзамураїв, що жили в провінції Іґа, на території сучасної префектури Міє, та в сусідньому регіоні Кока, і саме в цих краях уперше з'явилися села, присвячені навчанню ніндзя. Ніндзя з популярної уяви — здебільшого пізніші вигадки, тож цей путівник починається з сіл. Їхньою головною роллю було шпигунство, але обов'язки періоду Сенґоку охоплювали також розвідку та раптові напади. Підпали були основною формою диверсій, і Вікіпедія наводить як приклади напад на замок Касаґі 1541 року та спалення замку Саваяма 1558 року.

Дослідження сьогодні

За Вікіпедією, Університет Міє 2017 року заснував перший у світі дослідницький центр, присвячений ніндзя, а 2018 року відкрив магістерську програму. Там також зазначено, що посібники сініобі XVII–XVIII століть, серед них «Бансенсюкай» 1676 року, збереглися для дослідження. Ці посібники — письмовий запис, що стоїть за популярним образом, і вони дають дослідникам змогу відокремити те, що сініобі насправді робили, від того, що додали театр Едо та пізніша художня література. Вікіпедія також описує ідентифікацію 2018 року, здійснену професором Університету Міє та істориком, трьох людей раннього Нового часу в Уресіно, зокрема ніндзя Бенкея Мусо, — нагадування, що ця галузь досі відкриває нові імена.

Питання сюрікена

Вікіпедія називає сюрікен прихованою зброєю, яку використовували самураї чи ніндзя, і каже, що він був допоміжною зброєю до меча, хоч часто мав важливий тактичний ефект. Там сказано, що походження бо-сюрікена в Японії досі неясне, що сюрікендзюцу було таємним мистецтвом, і що найдавнішу відому школу, яка його викладала, відносять до XVII століття. Зіркоподібна форма, яку метають у шоу, — лише один тип із кількох, і Вікіпедія припускає, що пласкі метальні камені, знайдені на місці облоги Одавари, могли бути попередниками сюрікена. Коли сценічне шоу вручає вам сюрікен, ви тримаєте реквізит у давній театральній традиції, а не копію стандартної бойової зброї.

Чому ніндзя носять чорне

Вікіпедія зазначає, що в мирний час ніндзя зазвичай носили робочий одяг, схожий на селянський, імовірно, темно-коричневий, а не чорний. Чорний образ пов'язують з едоським кабукі, де сценічні робітники куроко вдягаються в чорне, а едоський театр розвинув чимало стереотипів, зокрема використання сюрікенів проти самурайського меча на сцені. Історик Стівен Тернбулл припустив, що стереотипний ніндзя в чорному вбранні походить з кабукі, а стаття Вікіпедії про куроко посилається на джерело, яке відносить найдавнішу зображувальну згадку про ніндзя в чорному до книжкової ілюстрації 1801 року.

Герої сцени

Вікіпедія зазначає, що Дзірайя, герой японського фольклору, який їздить верхи на жабі, став героєм кабукі-драми Каватеке Мокуамі, заснованої на перших десяти частинах роману; прем'єра відбулася в Едо у 1852 році з Ітікавою Дандзюро VIII у головній ролі. Історія Дзірайї надихнула персонажів франшизи «Наруто». Іншими словами, сцена й сторінка сформували того ніндзю, якого тепер очікують побачити відвідувачі.

Читати далі: Шоу ніндзя та кабукі: що це таке

Кому це не підходить

Цей посібник не варто читати як методику чи інструкцію. Він дає контекст для сценічного шоу, не є навчальним текстом, а джерела, на які він спирається, — енциклопедичні та журналістські. Якщо ви хочете побачити самі предмети, місце для цього — музей, а сценічне шоу — це інше: вистава, яка використовує образ ніндзя, а не документує його. Сприймайте цей посібник як контекст, насолоджуйтеся шоу як таким і пам'ятайте, що чорний костюм — це сценічна умовність.